У статті аналізується поняття "світова література" за доби глобалізації. Акцентується на феномені "розмивання кордонів" європейських літератур на початку XXI століття, на перегляді канону "культурних шедеврів", появі нових культурних моделей і альтернатив, що були стимульовані до життя глобальними проектами постсучасної свідомості. Особлива увага приділяється проблемі нового "шансу" для тих європейських літератур, котрі до недавнього часу знаходилися на віддаленій периферії євроцентристського уявлення про "світову літературу". Автор доходить висновку, що за доби глобалізації відкриваються важливі перспективи для української літератури, над якою тривалий час тяжів комплекс "меншовартості".
