У статті зроблена спроба осмислення ступеня наукового позиціонування національного краєзнавства та його інституціалізаційного статусу в контексті розвитку історичної регіоналістики. Пропонуються шляхи оптимізації дослідження місцевої історії па основісучасних методологічних підходів.