У статті, на основі аналізу законодавства та архівних документів, зроблено спробу переглянути традиційну оцінку Закону про земських дільничних начальників від 12 липня 1889 р. як одного із чинників так званих "контрреформ" уряду Олександра ІІІ. Запровадження інституту земських начальників представлено як компроміс між прихильниками подальшого реформування системи управління на буржуазних засадах та представниками консервативного напрямку суспільно-політичної думки Російської імперії, які намагалися зберегти традиційний для Росії станово-патріархальний устрій.
