Розглядається спроба лінгвістичного підходу (а саме застосування теорії мовленнєвих жанрів М.М. Бахтіна) до аналізу різних засобів відображення дійсності в тексті французького роману. Вивчається роль мовленнєвих жанрів у процесі стратифікації умовної дійсності художнього твору та їх місце у створенні часово-просторових відносин у тексті роману.
