У статті досліджується суїцидальний аспект прози українського "втраченого покоління". З"ясовано психосемантику травматичного та посттравматичного мотивів для творів письменника повоєнного періоду, проаналізовано особливості відображення військового неврозу в українському модернізмі. Пояснюється значущість літературного типу героя і ворога у прозі 20-30-х рр. ХХ століття у контексті постання й розбудови більшовицького суспільства
