Стаття присвячена зв"язкам Богдан-Ігор Антонича з польськими поетами першої половини ХХ ст. - у площині безпосередніх контактів та співпраці, у царині критичної рецепції й на рівні суто інтертекстуального діалогу. У полі уваги автора - співпраця українського поета з редакцією польськомовного львівського часопису "Сигнали", Антоничеві відгуки про діяльність польських поетичних угруповань "Рибалти" і "Скамандр". Статтю завершує аналіз образів і мотивів, спільних для Б.-І. Антонича та двох яскравих польських поетів-модерністів, адептів натурфілософської поетики, - Ю. Тувіма таБ. Лесьмяна
