Збірку віршів Григорія Сковороди "Сад божественних пісень" (1780-і рр.) розглянуто як християнську альтернативу культурі Просвітительства. Їх художня доктрина близька до сучасників автора - Василя Григоровича-Барського та святого Паїсія Величковського