У статті розглянуто питання грунтовної ролі світотворчої моделі у формах структурування та подальшого культурно-історичного визначення українців. Особливу увагу віддано питанням зародження спільнотної моделі та її подальшого функціонування як основи самоорганізації та культурного представництва й самозбереження українців.
