На початку ХХ ст. усі нації, що входили до складу Габсбурзької монархії, домагалися відкриття власних університетів, як чехи у Брно, італійці у Трієсті, словенці у Любляні, українці у Львові. Серед найбільш активних українських політиків учасниками цих змагань були Станіслав Дністрянський, Олександр Колесса, та Кость Левицький. Вони неодноразово піднімали це питання як у галицькому Сеймі, так і у Віденському парламенті.
В начале ХХ века все народы, входившие в состав Габсбургской империи, добивались открытия собственных университетов, как чехи в Брно, итальянцы в Триесте, словенцы в Любляне, украинцы во Львове. Среди наиболее активных украинских политиков в этой борьбе были Станислав Днистрянский, Алекасандр Колесса и Кость Левицкий. Эту идею они много раз декларировали в Галицком Сейме и парламенте в Вене.
At the beginning of the twentieth century all the nations of the Habsburg monarchy fought for the possession of their own university, e.g. Czechs in Brno, Italians in Trieste, Slovenes in Ljubljana, Ukrainians in Lviv. Among the most active Ukrainian politicians in this struggle were Stanislav Dnistriansky, Oleksandr Kolessa and Kost Levytsky. This postulate, they many times reported in the Galician Diet and in the parliament of Vienna.
Na &poczatku XX wieku wszystkie narody monarchii Habsburgow walczyly o stworzenie ich wlasnego uniwersytetu, na przyklad Czesi w Brnie, Wlosi w Triescie, Slowency w Ljubljanie, Ukraincy w Lwowie. Wsrod najbardziej aktywnych Ukrainskich politykow w tej wa&lce byli Stanislav Dnistriansky, Oleksandr Kolessa i Kost Levytsky. Ten postulat, oni wielokrotnie zawiadomili w galicyjskiemu Sejmu Krajowemu i w parlamencie Wiedniu.
