Реформи 60–70-х рр. 19 ст. докорінно змінили Російську імперію. Скасування кріпацтва, зміни в місцевому самоврядуванні та судоустрої породили в суспільстві надії на ще більші зрушення, яким не судилося збутися.
У революційних гуртках, що почали виникати мов гриби після дощу і згодом дістали назву народницьких, обговорювалося одне питання: як досягти змін? Одні революціонери намагалися вести пропаганду серед населення, ін. ж зосередилися на терорі проти можновладців. Останній шлях був вельми популярний серед молоді і надовго перетворив Російську імперію на "територію терору".
В орбіті тероризму опинилися й українські землі. Чимало наших земляків були членами революційних терор. груп, брали участь у терактах. У 70-х рр. 19 ст. народницькі гуртки почали переходити від агітації і пропаганди до рішучіших засобів боротьби з режимом, одним з яких революціонери вважали терор. Першими жертвами замахів ставали ті, на кого падала підозра у зраді. Так, у червні 1876 р. члени гуртка в Єлисаветграді (Кіровограді), яким керував Лейба Розенфельд, вчинили спробу вбивства іншого народника - Миколи Гориновича. Той входив до організації "Київська комуна" і проходив у так званій Справі 193-х, коли народників з різних гуртків засуджували за агітацію серед населенн&я.
