Про місто Канів. Автор статті згадує про відношення професорів Київського університету до пам"ятних місць Канівського природного заповідника: "... сполучення з Каневом погіршилося, бо знищений у 1941 р. міст не відновили. <...> Попри це, професори <...>І.П. Білокінь, Д.К. Зеров, О.Б. Кістяківський, О.П. Кришталь, О.В. Топачевський щоліта влаштовували студентські походи на Чернечу (Тарасову) Гору. Кожен вважав за свій святий обов"язок вклонитися могилі Кобзаря, відвідати його музей, побачити Шевченків дуб і сосну Гоголя на Михайловій Горі, біля садиби М. Максимовича".
