У статті систематизовано канали трансферу технологій і визначено можливості та обмеження зазначених каналів під кутом зору переміщення проривних технологій в країни-реципієнти. Дійдено висновків, що під трансфером технологій необхідно розуміти процес передання (переміщення) від організації-донора до організації-реципієнта як кодифікованого, так і некодифікованого компонента технологічного знання. В результаті дослідження запропоновано розрізняти чотири основні канали міжнародного трансферу технологій: передання некодифікованого знання людини-розробника (через міжнародний ринок робочої сили), часткове передання некодифікованого знання організації-розробника (міжнародний ринок капіталу), передання частково кодифікованого знання організації-розробника (міжнародний ринок високотехнологічних товарів/послуг) та передання кодифікованого знання організації-розробника (міжнародний ринок об"єктів інтелектуальної власності). Жоден з ринкових (легітимних) каналів трансферу не забезпечує передання обох частин технологічного знання (тобто кодифікованого та не кодифікованого) одночасно з організації (країни-донора) до країни-реципієнта, якщо об"єктом трансферу є саме проривна технологія.
