У статті, на прикладі романів В. Вулф «До маяка» та «Хвилі», розглядаються особливості стилю модерністської прози, де одним з головних художніх прийомів
виступає «потік свідомості». Аналіз типів когезії в текстах потоку свідомості доводить, що цей літературний прийом утворює не хаотичне нагромадження думок, а цілісну картину художнього твору.
