Філологічна п’єса М. Куліша «Мина Мазайло» - раритетний зразок вітчизняної і світової культури ХХ ст., прикметний поєднанням досконалого драматургічного тексту з науковим трактатом про самобутність і красу української мови, що виступає головним, хоч і не діючим героєм комедії. У статті доведено, що найкращий спосіб осмислення твору – сполучення літературознавчої і мовознавчої методик. Це і складає предмет і завдання праці, авторка якої через дешифрування художнього коду проникає в сутність актуальної івічної для української нації проблеми буття/державності української мови як запоруки історичного існування України у світовому контексті. Крізь призму філософії мови М. Куліш у переконливій художній формі обігрує це важливе питання мовознавства як танатології, вдавшись до мовознавчого дискурсу.
