У статті аналізуються форми феноменологічної рефлексії і методи подолання кризи літературної мови на прикладі віршів М. Цвєтаєвої і Р. М. Рільке; аналізується їх особиста кореспонденція; приділяється увага феноменологічній філософії Едмунда Гуссерля (включаючи його російських сподвижників) як одному з джерел натхнення творчості даних авторів. У результаті визначається, що поезія Рільке середнього і пізнього періоду створює віршовану паралель феноменологічному мисленню Е. Гуссерля і є одним із джерел оригінальних трансформацій в поезії М. Цвєтаєвої.