"У передмові до книжки Івана Дивного “Страницы военного некрополя старой Одессы”, яка продовжує серію видань “Некрополі України”, відомий некрополезнавець, історик-архівіст Людмила Проценко зазначає, що українське некрополезнавство “пока лишь делает первые шаги и традиции его не так продолжительны” [Дивный И.В. Страницы военного некрополя старой Одессы. Биографический справочник.- К., 1996.- С.3]. Привертають увагу ще два моменти, на яких наголошує автор “Слова к читателям” : твердження, що поворот української історичної науки до “біографічного” некрополезнавства визначився лише в останнє десятиріччя і що військове некрополезнавство – зовсім не вивчений у нас напрям досліджень. Однак, архівні джерела, які до цього часу залишалися поза увагою дослідників, дозволяють внести певні корективи в історію вітчизняного некрополезнавства, й саме до його біографічного військового напряму".
