"Визначено особливості пародії не лише як художнього твору, а й як різновиду літературно-критичної розвідки. Зроблено висновок, що пародія, котра, за задумом її автора, має на меті показати й висміяти певні вади твору-оригіналу, насправді при уважному прочитанні установлює критичну парадигму, в якій, по-перше, виявлені вади постають як спосіб „творчої профілактики” майбутньому поетові, а по-друге, дозволяють читачеві увиразнити й позитиви пародійованого
тексту, зокрема й через звертання до першотвору,а також створити в уяві образ автора (і оригіналу, і пародії), відкритий до подальших інтерпретацій. Предметом дослідження у даній статті стали літературні пародії, оприлюднені впродовж ХХ – на початку ХХІ століть, а також твори, які апріорі не є пародіями, але виступають такими щодо деяких реалій сьогодення їхніх авторів".
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
