У статті розглянуто поняття забобону і прикмети як одиниць лінгвокультурного простору; викладено стислу історію вивчення цього мікрожанру усної народної творчості в Ірані; подано лінгвістичну характеристику перських прикмет і забобонів на лексичному та синтаксичному рівнях.
В статье рассматриваются понятия приметы и суеверия как единицы лингвокультурного пространства; излагается краткая история изучения этого микрожанра устного народного творчества в Иране; подается лингвистическая характеристика персидских примет и суеверий на лексическом и синтаксическом уровнях.
The article observes the concept of “superstition” and “sign” as units of linguistic and cultural space; a brief history of the study of this microgenre of oral folklore in Iran is set forth; the linguistic analysis of Persian signs and superstitions at the lexical and syntactic levels is presented.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
