"Політичні основи сучасного світу були закладені 40 років тому кардинальними змінами в Британії, Ірані й Китаї. Ісламська революція в Ірані призвела 1979 року до повалення шахського режиму. Наприкінці 1970-х мало хто міг собі уявити, що невдовзі глобальне протистояння між СРСР і США завершиться перемогою Білого дому, натомість основною загрозою міжнародної безпеки стане не розповзання комуністичних ідей, а саме ісламський тероризм. Зрештою, 1970-ті роки увійшли в історію саме як кризовий період, позначений економічною, чи радше енергетичною, кризою 1973-1975 рр. у країнах Заходу, завершенням формальної деколонізації країн Африки й Азії в конституційних рамках, коли новопосталі на уламках імперій держави стали членами ООН. Попри розрядку між СРСР і США, на позначення якої вживають іще термін "детант", ідеологічні супротивники мали достатньо "гарячих" конфліктів на ґрунті боротьби за сфери впливу, зокрема в Африці й Латинській Америці. Колишні революціонери-радикали 1960-х десятиліттям пізніше стали діючими політиками, а тоді саме набирав сили тероризм в Італії й ФРН. Криза давалася взнаки не лише в політиці, а й у культурній сфері, коли критика модерного національного проєкту вилилася в постмодернізм із толерантністю й мультикультуралізмом".
