Розглянуто деякі графіті в інтерпретаціях В. Німчука та С. Висоцького. У статті аналізуються сучасні уявлення про лінгвостилістику літератури Київської Русі, що тісно пов"язані з традиціями наукового вивчення самого цього красного письменства. Тобто, у даному випадку своєрідність поняття про літературну мову відбиває своєрідність уявлення про давньоруську літературу, що не є в жодному разі "художньою літературою" сучасного типу, або fiction. Відповідно і обсяг матеріалів, що мають слугувати для вивчення стилістики літератури Київської доби, чітко визначається своєрідністю наукових уявлень про саму цю літературу і про літературну мову, якою вона створюється. Наведені міркування змушують нас запропонувати як допоміжний "вимірювач" для дослідження стилістики літератури Київської доби критерій відбиття чи відсутності в текстах певної поетики. Як відомо, явище поетики цілком правомірно поширюється і на фольклор, і на сучасну ділову писемність, і на позафольклорну усну мовну діяльність. Тож і ми отримуємо можливість визначити в тих же графіті Софії Київської стилі церковної писемності та усного канону, фольклорний і діловий юридичний. Але при такому підході відразу впадає в око яскрава особливість стилістики графіті Софії Київської у порівнянні з подіб&ним за обсягом текстів масивом графіті Софії Новгородської: серед київських графіті практично немає фольклорних за походженням, не кажучи вже про відбиття язичницьких ритуалів, які знаходимо на стінах Софії Новгородської. Чому так сталося, які риси с&вітогляду причту і прихожан Софії Київської відбиває це явище? Наведений висновок може бути надійно опертий на статистичні дані. Але коли дослідники знаходять у текстах ХІ-ХІІІ ст. силабіку або "елементи силаботонізму", то варто нагадати про дуже вір&огідну випадковість відповідного сполучення звуків і складів. Набагато надійнішим видається віднесення деяких графіті до кондакарного вірша. Але ж не треба забувати, по-перше, про гіпотетичність взагалі такого ототожнення, а також про те, що може йти&ся лише про пристосування візантійського вірша до слов"янського мовного контексту.
The article examines the peculiarity of the concept of the linguistic style of the literature of Kyiv Rus, which is closely linked with the traditions of the scienti&fic study of this very "red writing". The specificity of Old Russian literature as medieval leads to its almost church character, and the specific "simplicity" in the structure of secular literary works of its own, such as "The Word of the Igor"s Reg&iment," forcing researchers to engage in secular business texts, for example, the chronicles that are works of historical the genre. That is, in this case, the peculiarity of the concept of literary language reflecting the peculiarity of the notion o&f ancient Russian literature, which is by no means the "artistic" literature of the modern type, or fiction. Accordingly, the volume of materials that should serve to study the stylistics of literature of the Kiev Rus era is determined by the peculia&rity of scientific ideas about the very literature itself and about the literary language in which it is created. These considerations make us propose as an auxiliary "meter" to study the style of literature of the Kiev Rus age the criterion of refle&ction or absence of certain poetics in the texts. As is well known, the phenomenon of poetics is legitimately extended to folklore, to contemporary business writing, and to non-folklore oral speech activity. Thus we get the opportunity to define in t&he same graffiti Kiev Saint Sophia"s Cathedral style of church writing and oral canon, folklore and business law. But with such an approach, the bright feature of the stylistics of graffiti Sofia of Kiev in the comparison with the volume similar to t&he volume of graffiti texts of Novgorod Saint Sofia Cathedral is immediately striking: among the Kiev graphite there is practically no folklore of origin, not to mention the reflection of the pagan rituals that we find on the walls of the Novgorod Sa&
