Досліджено інституційні особливості розвитку національного господарства західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини. Окреслено актуальність національної традиції господарської самореалізації й самоідентифікації в умовах сучасної України. Наголошено на складному процесі пошуку шляхів стимулювання розвитку національної ринкової економіки, що вимагає формування нового господарського менталітету українців, вихованих на цінностях національної традиції економічної самоідентифікації. Розкрито суть модернізаційних змін інституційного поля із входженням Галичини, Буковини й Закарпаття до складу Австрійської імперії наприкінці XVIII ст. Зокрема, проаналізовано реформи судочинства імператриці Марії-Терезії впродовж 1768-1776 рр., що призвели до змін насамперед у сфері формальних правил гри. Виявлено інституційні зміни у фіскальній сфері, що стали важливими для розвитку ринку. Визначено особливий вплив на інституційне становище українства законів Йосифа II, що вперше закріплювали за селянином статус суб"єкта права. Доведено значення патенту Йосифа II від 5 квітня 1782 р., яким було відмінено кріпацтво як особисту залежність селян від поміщиків, та Урбаріального патенту від 10 лютого 1789 р. про скасування панщини та заміни її грошовим чиншом. Обгрунто&вано роль йосифінських селянських реформ у формуванні нового інституційного поля національної ідентичності, соціального капіталу, господарської самоорганізації. Встановлено, що декрети Йосифа II (1780-1787 рр.) про запрова дження громадських шпихлірі&в створювали ґрунт для формування протогромадянського суспільства. Охарактеризовано події "весни народів" та скасування панщини 1848 р., що стали важливим етапом інституційного дозрі- вання підгрунтя національного господарського руху. Акцентовано ува&гу на модернізаційному значенні закону 7 вересня 1848 року про ліквідацію особистої залежності селян від колишніх власників та надання їм прав громадян держави. Висвітлено процес формування заможних селян за рахунок парцеляції поміщицького землеволо-& діння, власники яких не були здатні належно господарювати в рин- кових умовах. Сформульовано висновок щодо значення національної традиції господарської самоідентифікації українців в умовах Австро-Угорської імперії для сучасної стратегії економічного& розвитку Української держави.
