Самопроголошення автокефалії як прецедент для УПЦ КП
Видавництво:
Київський університет
Рік:
2017
Сторінок:
С. 50-53
Тип документу:
Складова частина документа
Головний документ:
Дні науки філософського факультету: міжнар. наук. конф. (25-26 квітня 2017 року) : матеріали доп. та виступів / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, [Філос. ф-т ; редкол.: А.Є. Конверський (голова) та ін.]. Ч. 6. - Київ: Київський університет, 2017
Анотація:
Загалом, існує два погляди на процес здобуття автокефалії. Най- поширенішим є її здобуття у випадку, коли існуюча автокефальна церк- ва надає статус окремій церковній області. Таким чином Російська православна церква надала статус автокефальної Чехословацькій православній церкві (1951 р.) та Американській православній церкві. Проти- лежною є точка зору Вселенського патріархату, який вважає, що має бути ще визнання статусу автокефалії з боку інших автокефальних православних церков. [Галіченко М. Проблема Української автокефалії: сучасний стан та шляхи вирішення / М. Галіченко, І. Поліщук // Південний архів. Сер. : Історичні науки. - 2009. - Вип. 30. - С.110]. Для того, аби бути автокефальною церквою, потрібна наявність що- найменше трьох єпископів, достатня кількість пастирів і пастви. Окрім того, важливим фактором є політична незалежність народу, серед якого відповідна церква несе своє служіння. До уваги береться і думка державної влади країни. Варто ще згадати такий визначний фактор як спільна воля єпископату, духовенства і мирян відповідної церкви, що виражена через постанову помісного собору. Право першою визнати автокефалію належить Матері-Церкві, а потім іншим помісним церквам.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
