Проаналізовано особливості застосування актів райхстагів та імператорів Священної Римської імперії, що врегульовували відносини зі сповідання утраквізму, лютеранства та кальвінізму в XV - середині XVI ст., зокрема едикту Вормського райхстагу 1521 р., едикту Шпайєрського райхстагу 1526 р., едикту ІІ Шпайєрського райхстагу 1529 р., Шпайєрського протесту 1529 р., едикту Аугсбурзького райхстагу 1530 р., Нюрнберзького релігійного миру 1532 р., актів Шпайєрських райхстагів 1542 та 1544 рр, Пасауського договору 1552 р. Аугсбурзького акта 1555 р. разом із Декларацією Фердинанда, Празьких компактатів 1436 р., підписаних імператором Сигізмундом, рецесу Карла V 1530 р., Аугсбурзьких та Лепцизьких інтеримів 1548 р., підписаних Карлом V.Практичну реалізованість загальноімперського законодавства запропоновано оцінювати через розгляд публічно-правових і приватно-правових явищ у сфері свободи віросповідання на теренах різних за релігійними уподобаннями федеративних суб"єктів імперії в період становлення Реформації та зародження Контрреформації. Історичні явища, особливості правового менталітету, конкретні правові казуси, акти місцевого законодавства князів, міських рад, бургомістрів та їхнє правозастосування на практиці аналізуються за допомогою історичного, діа&лектичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, телеологічного методів і методів аналізу та синтезу тощо. На підставі цього формулюються висновки, що суперечливість імперського законодавства з регулювання правового статусу нової конфесії та &її вірян призвела до поширення стосовно цього інституту правового нігілізму у суб"єктів федерації, що збільшило відцентрові сили у Священній Римській імперії німецької нації (СРІНН) та створило загрозу її існуванню як цілісної держави. Імператор та к&атолицьке лобі навіть після їхньої перемоги у Шмалькальденській війні оцінили розмах приватно-правового та публічно-правового реального регулювання інституту свободи віросповідання на територіях окремих суб"єктів імперії. Поступки, на які вони погоди&лися, у підсумку створили парадоксальну суспільно-правову та державно-політичну дихотомію, за якою затвердження свободи віросповідання, з одного боку, підсилювали місцеві органи та таким чином збільшували децентралізацію влади в СРІНН, а з іншого бок&у - сприяли цілісності імперії та недопущення її розколу в цей період, довели на практиці можливість утримати її разом через особистісні поступки владних осіб на користь загальним суспільним інтересам.
The article aims to analyse the peculiarities o&f implementation of the Reichstags" and Emperor" acts which concern the legal relations of the Utraquism, Lutheran and Calvinism proceeding. These are the Act of the Diet of Worms 1521, the Act of the Diet of Speyer 1526, the Act of the Diet of Speye&r 1529, the Speyer Protest Act 1529, the Act of the Diet of Augsburg 1530, the Religious Peace Treaty of Nuremberg 1532, the Acts of the
Diets of Speyer 1542 and 1544, the Treaty of Passau 1552, the Treaty of Augsburg 1555 with the Declaratio Fernan&dea, the Prague Compactata 1436 signed by the Emperor Sigismund, Charles V Habsburg recess 1530, interim of Augsburg and Leipzig 1548 signed by Charles V. The article evaluates the depth of the whole-empire legislation practical implementation throug&h the review of public-legal and private-legal freedom of faith phenomena which took place on the territories of the Imperial subjects practising different faith during the Reformation and the Counterreformation arousal. The historical, dialectical, &comparative, formal, teleological methods as well as the methods of analysis and synthesis are applied to analyse historical events, legal mentalities peculiarities, definite legal causes, local legislation acts authorised by princes, magistrates, bu&rgomasters.
Based on the abovementioned, the author comes to certain conclusions. The contradictory nature of the central empire legislation on about the new confession and the legal status of its believers led to the spreading of the legal nihilism&
