Автор статті на основі фактів спростовує поширене твердження про те, що Шевченко нібито вільно володів французькою мовою. Вказано на некоректність використання літературного твору – великою мірою автобіографічної повісті «Художник» (1856) – як абсолютнодостовірного документального джерела Шевченкової біографії років навчання в Академії мистецтв. На думку дослідника, десяток загальновідомих французьких слів і виразів, ужитих у листах, повістях і щоденнику письменника теж не можуть слугувати доказом його досконалої обізнаності з французькою. Автор статті не вбачає підстав піддавати сумніву твердження ретельного мемуариста О. Афанасьєва (Чужбинського), що Шевченко з іноземних мов знав тільки польську.