"Про існування невідомого досі загалові перекладу Максима Рильського я довідався, коментуючи прецікаве листування визначного українського перекладача з понад 30 мов, незрівнянного ерудита Григорія Кочура (1908-1994) з поетовим сином Богданом (1930-1991), засновником і незмінним директором Київського літературно-меморіального музею Рильського. У листі від 1 червня 1987 року Григорій Порфирович (чиє ім’я тоді знову було дозволено згадувати друком після п’ятнадцятирічної заборони, накладеної в часи чергової хвилі «боротьби з буржуазним націоналізмом») писав: «Я думаю, що варто було б уже опублікувати й той переклад з Мюссе - той сонет «До читача», де поет кляне політику й не хоче міняти кольорів - сьогодні бути білим, а завтра почервонитися. Друкують же його, скажімо, російською мовою!»".
