Борис Грінченко та Дмитро Дорошенко: історія співпраці українських інтелектуалів.
The purpose of the study is to reveal the main directions of cooperation between B. Hrinchenko and D. Doroshenko in the scientific, socio-political, journalistic, publishing spheres in the modernization of a public life and the formation of a nationally conscious elite at the beginning of the ХХth century. The research methodology is based on the principles of historicism, a systematic approach, objectivity, anthropologism. General historical methods of analysis and synthesis and special historical methods (historical genetic, historical typological) have been used. The research methodology is supplemented by the concepts of “intellectual biography” and “network sciencemodel”. The scientific novelty consists in the fact that for the first time a wide range of sources summarize the social, professional, private interactions of the representatives of two generations of the national movement – B. Hrinchenko and D. Doroshenko, and determine their role in the Ukrainian issue. The Conclusions. The relations between B. Hrinchenko and D. Doroshenko demonstrate a difficult transition from the populist Ukrainophilism to the political Ukrainophilism. During the revolution of& 1905 – 1907, in the political activity of D. Doroshenko and B. Hrinchenko, the tactical priorities were the struggle for the autonomy of Ukraine within the Russian Empire, federalism and parliamentarism. In Kyiv during 1905 – 1909, B. Hrinchenko inv&olved D. Doroshenko into the development of the Ukrainian independent press, educational and public work. He significantly influenced D. Doroshenko"s views in various fields of the Ukrainian studies, scientific interests, civic position. The fruitful& activity and cooperation of B. Hrinchenko and D. Doroshenko contributed to the formation of the Ukrainian nation from a huge ethnic mass of the Ukrainian people, a social organism capable of an independent cultural and political life, which would be&come the driving force of the liberation struggle during 1917 – 1920.
Метою дослідження є розкриття основних напрямків співпраці Б. Грінченка та Д. Дорошенка в науковій, суспільно-політичній, публіцистичній, видавничій сферах у модернізації суспільн&ого життя та формуванні національно свідомої еліти на початок ХХ ст. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системного підходу, об"єктивності, антропологізму. Використовувались загальноісторичні методи аналізу та синтезу та спеціал&ьні історичні методи (історико-генетичні, історичні типологічні). Методологія дослідження доповнена поняттями "інтелектуальна біографія" та "модель мережевої науки". Наукова новизна полягає в тому, що вперше широкий спектр джерел узагальнює соціальну&, професійну, приватну взаємодію представників двох поколінь національного руху - Б. Грінченка та Д. Дорошенка та визначає їх роль у Українське питання. Висновки. Відносини Б. Грінченка та Д. Дорошенка демонструють важкий перехід від популістського у&країнофільства до політичного українофільства. Під час революції 1905-1907 рр. У політичній діяльності Д. Дорошенка та Б. Грінченка тактичними пріоритетами були боротьба за автономію України в складі Російської імперії, федералізм та парламентаризм. &У Києві протягом 1905-1909 рр. Б. Грінченко залучав Д. Дорошенка до розвитку української незалежної преси, освітньої та громадської роботи. Він суттєво вплинув на погляди Д. Дорошенка в різних галузях українознавства, наукові інтереси, громадянську п&озицію. Плідна діяльність та співпраця Б. Грінченка та Д. Дорошенка сприяли формуванню української нації з величезної етнічної маси українського народу, соціального організму, здатного до самостійного культурно-політичного життя, яке стало б рушійною& силою визвольна боротьба протягом 1917-1920 років.
