Розглядаючи питання про вік кримінальної деліктоздатності неповнолітніх,
що підлягають соцільно-правовому захисту, М.М.Гернет зауважував наступне. Законодавство більшості країн встановлюють одні вікові межі при притягненні
неповнолітніх до юридичної відповідальності за вчинені ними правопорушення, другі - при охороні їх від протиправних посягань, треті - при охороні їхньої праці, четверті - при призначенні над ними опіки тощо. На підставі історичного огляду інституту юридичної відповідальності неповнолітніх, вчений дійшов висновку, про наявність тенденції кримінального законодавства щодо підвищення віку кримінальної відповідальності дітей та пріоритетне застосування медико-педагогічних заходів щодо них перед покаранням. При цьому, у більшості випадків, законодавці визнавали найбільш доцільним закріпити настання кримінальної деліктоздатності з 18-річного віку. За радянських часів, декретом від 4 березня 1920 р. вік кримінальної відповідальності було підвищено до 18 років. При цьому, як зазначає М.М.Гернет, кроком назад до дореволюційного минулого стало передання справ про злочини неповнолітніх 14-18 років до юрисдикції народних судів. У Кримінальному кодексі 1922 р. вікова межа притягнення до кримінальної відповідальності була знижена до 16 рокі&в, тобто до рівня, невідомого ані попередньому російському, ані тогочасним іноземним законодавствам. Крім того, на відміну від попередніх декретів, кодекс висував пріоритет застосування кримінальних покарань щодо дітей 14-16 років, перед медико-соціа&льними чи іншими виховними заходами.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
