Стаття присвячена розгляду проблемних питань класифікації договорів на односторонні та взаємні, відплатні та безвідплатні договори. Висвітлюючи значення класифікації договорів для ефективного правового регулювання суспільних відносин, автор детально окреслює традиційний підхід щодо поділу договорів на односторонні, двосторонні та багатосторонні та, зокрема, досліджує критерій поділу договорів на зазначені групи. Вказується, що за основу такої класифікації в рамках різних концепцій береться кількісний критерій сторін та/або мета та/або характер прав та обов’язків сторін договору у різному їх поєднанні. У межах зазначеного тричленного підходу до класифікації договорів критично аналізується т. зв. «новаторський» підхід, який відштовхується від спільної мети сторін договору та характеру їхніх прав та обов’язків. Досліджуючи гіпотезу відсутності «взаємопротилежності» прав та обов’язків сторін багатостороннього договору, автор відзначає, що кореляція прав та обов’язків у рамках багатостороннього договору може мати як прямий, так і непрямий характер. У статті окреслюється еволюція доктринальних поглядів щодо поділу договорів на односторонні, двосторонні та багатосторонні. Автор приходить до висновку, що в межах вказаного тричленного поділу договорів пор&ушується біполярний принцип класифікації, а виділення багатосторонніх договорів грунтується на іншому критерії класифікації. Особлива увага в статті приділяється критерію та значенню поділу договорів на відплатні та безвідплатні, а відплатних договор&ів – на мінові та алеаторні. Автором подані дефініції мінових та алеаторних договорів.
