У статті досліджено проблеми і перспективи державної енергетичної безпеки в контексті відкриття газопроводу "Північний потік-2". Зокрема, підкреслено значення фактору нових технологій було продемонстровано сланцевою революцією, яка кардинально змінила статус США і змусила весь світ звернути найпильнішу увагу на перспективи видобутку нетрадиційних нафти і газу. Охарактеризовано загальну сутність енергетичної безпеки та її категорії. Показано, що енергетична безпека вимірюється такими категоріями: ресурсна достатність; економічна доступність; екологічна допустимість; інфраструктурна досяжність як відсутність бар"єрів для доступу споживачів до енергоносіїв. Обгрунтовано застосування енергетичних потоків в якості значущого інструменту зовнішньої енергетичної політики у контексті застосування "енергетичної зброї". В рамках цієї концепції розглядається можливість експортерів енергетичних ресурсів впливати на країни-імпортери з метою отримання політичних або економічних вигод. У такому контексті енергетичназалежність сприймається майже як синонім серйозних ризиків. Виокремлено переваги та недоліки для енергетичної безпеки держав будівництва та введення в експлуатацію газопроводу "Північний потік-2". Зазначено, що "енергобезпека", закладена в основу кон&цепцій енергетичного союзу ЄС, розуміється в Брюсселі як різноманітність джерел, у той час як російська сторона пропонує розуміти енергетичну безпеку як різноманітність маршрутів, виключаючи ненадійних транзитерів. Підкреслено, що продовження транзит&у газу через Україну є дуже серйозним запобіжником від масштабної агресії Російської Федерації проти України. При цьому Україна і низка держав-транзитерів Східної Європи ризикують частково або повністю втратити доходи від поставок російського газу в &ЄС. Критично налаштовані до проєкту країни Балтії і Польща не несуть прямих втрат від "Північного потоку-2".
