Що поєднує футболіста Олега Блохіна, співачку Джамалу, в’єтнамського революціонера Чионга Тіня та прем’єр-міністра Російської імперії Пєтра Столипіна? Або ж боксера-політика Віталія Кличка, медика часів Російської імперії Володимира Караваєва, художницюТетяну Яблонську та оперного співака Дмитра Гнатюка? Відповідь не надто очевидна. Усі ці люди пов’язані тоненькою ниточкою - званням почесного громадянина Києва, яке вони отримали в різний час та за різних обставин. Та й цінність його за останні півторастоліття змінилася. Рішення, ухвалені в різні епохи, утворюють химерний візерунок, у якому мотиви вдячності переплітаються з міркуваннями політичної кон’юнктури, а його сіре тло становлять постаті десятків і сотень тих, кого було не заведено відзначати.Зараз присвоєння цього звання - не рідкість, проте в ХІХ столітті бути почесним громадянином Києва вважалося справді престижним. Почесне громадянство міста - феномен не новий. Його історія сягає Французької революції, а згодом практика висловлення містом подяки певній особі поширилася по всій Європі. Не стала винятком і Російська імперія, зокрема й підпорядкований їй Київ, де відповідне звання впровадили в 1863 році.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
