"Жанр поетичних мініатюр Олександра Коротка, що публікуються нижче під назвою «Тіні слів», яка відсилає нас до одного з віршів посмертно виданої збірки Пауля Целана «Арія снігу» («висікти/ тіні слів, згромадити сажнями їх/ навколо скоби/ у вирві»), нелегко визначити, позаяк ці надзвичайно лаконічні рядки, які інколи складаються лише з декількох слів, знаходяться мовби поміж жанрами. Їхні прототипи доволі рідко зустрічаються в літературі й мають нечітко визначені, текучі межі. Насамперед тут варто було б назвати такі літературні форми, як афоризм, апофеґма, фрагмент, максима, сентенція, поетична мініатюра, моностих (моноверс) тощо. Більшість цих коротких літературних форм історично зумовлені, вони пережили період свого розквіту в попередні епохи й майже зникли сьогодні з літературного вжитку. Крім того, вони нерідко відзначаються досить відмінними змістовними цілями й структурними закономірностями. Так, наприклад, фрагмент розуміють як неповний чи незавершений твір, а з часів німецького романтизму також як свідомо обрану літературну форму, вплив якої полягає в її навмисній незавершеності чи невикінченості (в добу раннього романтизму тут можна згадати такі твори, як «Люсінда» Фрідріха Шлеґеля, «Генріх фон Офтердінген» Новаліса, «Вартові корони» Ахі&ма фон Арніма). Але й від моностиха – вірша, який складається з одного-єдиного рядка, проте демонструє завершену семантичну, синтаксичну й метричну структуру, ці тексти суттєво відрізняються. Моностихи утвердилися на зламі 19-20 століть насамперед у &російській та французькій ліриці. Показовими прикладами тут можуть слугувати моностихи Валерія Брюсова «О закрой свои бледные ноги» (1894) чи Ґійома Аполлінера „Et l’unique cordeau des trompettes marines“ («І одинокий звук єдиної струни») з його збір&ки «Алкоголі» (1914). Так само й жанр мініатюри, який первинно з’явився в образотворчому мистецтві, де він мав ілюстративну функцію в середньовічних рукописних книгах і тільки пізніше утвердився в літературі як поетична мініатюра, можна розглядати в &цьому зв’язку – особливо в сучасному значенні як змістовно й структурно завершений мінімалістський текст, для якого притаманна художня цілісність".
