Метою статті є висвітлення участі представників української допоміжної поліції в масових вбивствах євреїв, дослідження їх мотивації щодо участі в цих злочинах, виділення основних етапів масових вбивств, у яких брали участь місцеві поліцаї. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системоутворення, наукового характеру, перевірки, об’єктивності автора, використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичних, історико-типологічні, історико-системні тощо) методів. Наукова новизна статті зумовлена залученням архівно-слідчих справ з архіву Яд Вашем, а також регіональних архівів СБУ, були проаналізовані форми та методи участі представників української допоміжної поліції в масових убивствахєврейського населення. Для більш повного розкриття картини злочинів використовувались свідчення очевидців з архівів Яхад-ін Унум та Яд Вашем. У тих місцевостях, де відбувались розстріли євреїв, члени української допоміжної поліції були до них долучені. Найбільше місцевих поліцейських було задіяно на етапі підготовки та проведення масового розстрілу. Зокрема, для виявлення та арештів євреїв, їх конвоювання до місця страти, охорони місця страти. Інколи поліцейські брали участь у розстрілах. До окупаці&ї це були здебільшого звичайні радянські громадяни, які нічим не вирізнялись із загальної маси радянських людей. Проте в роки нацистської окупації вони вступили до української допоміжної поліції, як правило, добровільно, і були задіяні в злочинній д&іяльності цієї окупаційної структури.
