Осмислено феномен мотивної структури як спосіб втілення в тексті семантико-прагматичної категорії мотиву, сутність якої пов’язана з усвідомленими чи неусвідомленими внутрішніми станами, що спонукають до діяльності, забезпечуючи реалізацію в ній особистісних смислів автора (наратора) й персонажів. Схарактеризовано закономірності організації мотивної структури, що узгоджуються з динамікою модусних планів тексту в аспекті реалізації інваріантної моделі “перцептивний модус ~ емотивний модус ~ ментальний модус ~ вольовий модус”. Описано інваріантну модель мотивної структури та простежено характер її варіативності відповідно до типу письма.
