Широкомасштабна війна , що розпочалась 24 лютого 2022 р ., поділила історію незалежної України на дві частини . Ворог напав по всій лінії спільного державного кордону . Особливе місце при цьому мав наступ на Таврійській ділянці фронту . Формування на території анексованого Криму великого військового угрупування було б не можливим без регу - лярного переміщення по Кримському мосту через Керченську протоку військових підрозділів і спеціальної техніки . У статті ставиться питання про те , чи є таке застосування цього важливого у стратегічному значенні об " єкта тра - нспортної інфраструктури випадковим чи навпаки - його зведення було потрібне саме для здійснення військових ці - лей ? Для підтвердження своєї гіпотези автори аналізують усі мости, які були зведені та функціонували певний ( не - тривалий ) період між Кримським і Таманським півостровами . Це відповідно німецький міст 1943 р ., радянський міст 1944-1945 рр . і сучасний міст , зведений за рішенням федерального уряду Росії , після анексії Кримського півострова . Було встановлено , що всі вони були збудовані заради забезпечення реалізації саме воєнних операцій . Аналіз їхнього будівни - цтва прямо вказує на те , що ці мости зводили з метою швидкого переміщення у крим&ському напрямку великих війсь - кових з " єднань . Отже , існуючий Кримський міст можна з повним правом назвати мостом війни . У мирний час відсутні між Кримом і Кубанню значні потоки людей і товарів , що могли б визначити доцільність його будівн&ицтва . Варто при цьому зауважити , що українські географи , не дивлячись на вісім років анексії Кримського півострова , не опублікували жодної статті щодо цього питання . Постає закономірне питання : чи не зумовлено це тим , що більшість із н&их було сформовано на теоретико - методологічних засадах радянської й пострадянської наукової школи , де питання військової та політичної географії були завжди маргінальними темами відкритих досліджень . Автори пропонують для вивчення феномена " мі&ста війни " залучити сучасні постнекласичні напрацювання французьких географів , щомає сприяти ви - правленню ситуації в українській географії , коли питання територіальної цілісності та воєнних дій мали стати пріо - ритетними , а не маргинальним&и , темами наукових досліджень.
The large-scale war, which began on February 24, 2022, divided the history of independent Ukraine into two parts. The enemy att acked along the common state border. The offensive in the south on the Taurid secti&on of the front had a special place. The formation of a large military group on the territory of the annexed Crimea would not have been possible without the regular movement of military units and special equipment across the Crimean Bridge across& the Kerch Strait. The article raises the question of whether such use of this strategically important object of transport infrastructure is accidental or whether its construction was necessary for military purposes? To confirm their hypothesis, th&e authors analyze all the bridges that were built and operated for a certain (short) pe riod between the Crimean and Taman peninsulas. These are the G erman bridge of 1943, the Soviet bridge of 1944-1945 and the modern bridge, bu ilt by the decisi&on of the Russian federal government after the a nnexation of the Crimean Peninsula. It was established that all of them were built to ensure the implementation of military operations. An analy sis of their construction directly indicates that thes&e bridges were built in order to quickly move large military units in the Crimean dire ction. Thus, the existing Crimean bridge can rightly be called a bridge of war. In peacetime, there are no significant flows of people and goods that could deter&mine the feasibility of its construction. It is worth noting that Ukrainian geographers, de spite eight years of annexation of the Cr imean Peninsula, have not published any publications on this issue. A natural question arises as to whether this i&
