Статтю присвячено аналізу стилістичної симетрії у Мефодіївському перекладі Пісні над Піснями. Дослідження було проведено з позиції досить несподіваної, а саме лінгвофольклориста. Обгрунтування такого підходу полягає в тому, що йдеться про фольклорний запоходженням текст, збірник весільних пісень, який згодом зазнав вишуканого літературно-книжного оброблення. Зроблено висновок, що знайдені тут реалізації поетичного прийому стилістичної симетрії ґрунтуються на однотипній синтаксичній побудові членів, які її складають. Частини цієї конструкції подано як семантичні доповнення один до одного. Знайдено схожі за синтаксичною будовою суміжні конструкції з піднесеними змалюваннями та оспівуваннями наречених, їхньої краси та досконалості, кохання. На основі вивченого матеріалу встановлено, що, хоч у всіх знайдених прикладах компоненти стилістичної симетрії і не тотожні, як вимагає логіка прийому, проте в деяких із них в другому члені зберігається у крайньому разі третина словесного матеріалу першого. Закономірно, що в такому поетичному тексті, як Пісня над Піснями, можна було чекати натрапити на значну кількість тропів і в складі словесного втілення стилістичного прийому, основаного на семантичному паралелізмі. Справді, у переважній більшості прикладів їх& було зафіксовано в обох частинах стилістичної симетрії. Це порівняння, метафори, епітети, алегорії, гіперболи, високохудожні парафрази тощо. Двічі стилістичну симетрію побудовано на антитезі, зокрема її було знайдено в похвалі нареченій. З"ясовано, &що стилістичну симетрію в Пісні над Піснями продуктивно досліджувати з точки зору способів вияву експресивності синтаксису: як, за допомогою яких засобів у суміжних синтаксичних конструкціях відображуються схожі або тотожні емоції людини. Що ж до від&творення цього близькосхідного стилістичного прийому в Мефодіївському перекладі Пісні над Піснями, то воно демонструє неперевершені гармонійні зразки експресивної виразності та оригінального варіювання думки.
