"Відійшов у засвіти видатний майстер слова Дмитро Павличко. Він водночас був видатним українським державником. Ці грані його таланту постійно доповнювали одна одну. І того, хто відгукувався на його ініціативи в утвердженні Української державності, він віддячував поетичним посланням.
Таке випало і на долю професора Володимира Сергійчука, завідувача кафедри історії світового українства історичного факультету. Під час дискусії в Іллінойському університеті (США) в 2003 році Володимир Сергійчук підтримав виступ Дмитра Павличка щодо майбутнього України. Вже наступного ранку поет на черговій панелі зачитав з обкладинки програми українознавчої конференції написаний уночі новий вірш. А оригінал передав на пам"ять нашому професорові.
Володимирові Сергійчуку
присвячую
Україна - чорна діра?
Ні, панове, напружте зір,
Пошукайте крихту добра
На отеччині - з моря до гір.
Україна - не чорна діра,
Тільки чорна земля від повстань,
Тільки туга, як чорна мара,
Затискає її гортань.
Україна - не чорна діра,
Тільки чорна тяга століть,
Тільки чорна, страшна кора
Із чорнобильських сосон летить.
Україна - не чорна діра,
Тільки чорна дорога терпінь,
Тільки чорна й тяжка, як гора,
Від Москви налягає тінь.
Україна - не чорна діра,
Тільки чорна під Крутами& кров,
Що стоїть, наче мати стара,
Біля наших святих хорогов.
Україна - не чорна діра,
А ламання московських окуть,
Скоро вийде, як сонце з Дніпра,
Її воля й державна могуть.
Дмитро Павличко
17.VІ. 2003
Урбана-Шампейн".
