Приватновласницьке місто Лабунь наприкінці 1780-х років було передано власником в оренду. Містобудівельні ініціативи Ю. Стемпковського сприяли залученню фахівців з архітектури і будів ництва, розширювалися торговельні можливості. Місто розподілялося на кілька кварталів – у Старому місті мешкало 56% усього населення, у Новому – 34%, а на передмісті Титьків – 10%. Всього у місті Лабунь зафіксовано 488 димів, у котрих могло мешкати 2773 особи. Християнська громада міста становила 73,4% населення, а юдейська – 26,6%. Переважна більшість мешканців міста була задіяна в аграрній сфері. Мешканці Лабуні відбували низку повинностей на користь власника міста чи орендаря (натуральну, грошову та відробіткову ренти). Повинності християнської та юдейської громад значно різнилися між собою за конкретними видами робіт та їх грошовим розміром. У торговельно-економічному сенсі перші позиції належали євреям. Перелік ремісничих спеціальностей євреїв значно ширший, аніж у християн. Провідне місце серед юдейських майстрів посідали кушнірі, серед християнських – ткачі.
