Автор статті стверджує, що переклад Псалтиря сучасною українською літературною мовою та його всебічне опрацювання, незважаючи на поодинокі спроби реалізувати цей проект, залишається актуальним для вітчизняної науково-богословської спільноти, оскільки для сучасних перекладачів співвідношення єврейського і грецького текстів, а також їх адекватне відтворення українською мовою з урахуванням активного багатовікового використання слов’янського перекладу становить певну проблему. Вказуючи практичний шлях для вирішення цієї проблеми, автор пропонує до уваги власні лінгвістичні схолії до масоретського, грецького та слов’янського текстів найбільш уживаних з частотної точки зору 50-го і 90-го псалмів, а також пропонує варіант їх перекладу. Аналізуючи ориґінальнітексти, особливу увагу дослідник приділяє основному поетичному принципу біблійної поезії – паралелізму. Аналізуються також окремі лексеми, вислови та важкі для розуміння місця, які вже неодноразово ставали предметом фахової дискусії, надаються можливі варіанти їх перекладу. Викладений у статті матеріал буде корисним не лише для вітчизняних фахівців з біблеїстики, а й для філологів-перекладачів, літературознавців – усіх тих, хто зацікавлений герменевтикою та екзегезою біблійних текстів.
