Восени 2022 року я мав честь відкривати в Ягеллонському університеті (Краків, коли хто не знає) міжнародну конференцію «Університет і війна» з участю польських і українських науковців.Упродовж двох днів, що передували конференції, я й мої колеги з українсько-польського Незалежного Медіа Форуму, запрошені на конференцію, мали можливість спілкуватися з польськими професорами і студентами Ягеллонського університету. Ми були зачаровані теплою атмосферою цих зустрічей і співчуттям краківських колег, їхнім дружнім ставленням до України й українців. Виступаючи на відкритті, я розповів про трагедію українських університетів під час війни, зокрема тих, які опинилися на окупованих росією землях, і закликав до перебудови системи університетського навчання й наукових досліджень відповідно до потреб воєнного стану. Не знав тоді, що саме в Ягеллонсьому університеті існує кафедра «Національної безпеки» (не певен, що в котромусь з українських університетів є щось подібне) і що професорсько-викладацький склад цієї кафедри готує аналітично-прогностичне дослідження про війну в Україні. Вже в лютому цього року з’явилася колективна монографія польських колег «WAR MUST GO ON: Dynamika wojny w Ukrainie i jej reperkusje dla biezpieczenstwa Polski», red. Artur Gruszczak&, Ksiegarnia Akademicka, Krakow, 2023. Я уважно прочитав це багатоаспектне цікаве дослідження, яке наштовхнуло мене на ряд роздумів. І хоч я не збираюсь писати рецензію (це справа польських фахівців), однак хотів би поділитися деякими своїми думками,& і поготів, що монографія заторкує дуже чутливі для українців аспекти загарбницької війни росії, зокрема, такі, як її кінцевий результат та строки закінчення.
