З позицій культурологічного аналізу простежено взаємодію концептів західної та східної (передусім ведичної) філософії у творі Івана Карпенка-Карого "Хазяїн". Шляхи інтерпретації західної парадигми філософічної лектури письменника досліджено паралельно зїхніми гіпотетичними типологічними збігами зі східними мотивами, сюжетами, максимами і реаліями як складниками художнього світу п"єси (мовою та поведінкою персонажів, їхнім природним і речовим оточенням). Відтак кореляції мотивів різних філософій утверджено як вияви діалогу автора зі східною та західною культурою на архетипному рівні – через осмислення філософем у їхній символічній сув"язі та надання їм нових конотацій на українському грунті.
The author of this article investigated th e interactions between the conceits of Occidental and Oriental (Hindu, first of all) philosophies in the play ‘Khazyayin" (The Master) by Ivan Karpenko-Karyi from the viewpoint of culturological analysis. The ways to interpret the Westernparadigm of the writer"s reading were correlated to their hypothetical typological coincidences with Hindu motifs, plots, maxims and realities as the constituents of the play"s artistic world (including the speech and behavior of th&e characters, their natural and material en vironment). Therefore, the correlations between the motifs of vari ous philosophies were confirmed as the displays of the writer"s dialogue with Occidental and Oriental cultur&es on the archetypal level, which is the interpreta tion of initial philosophical images in their symbolic combinations and, thenceforth, th e establishment of their new connotations on Ukrainian cultural background. There was sho&wn that Karpenko-Karyi"s characters set up their own rules of behavior – either for each other or for themselves – which absorb the probable archetypal intentions from West as well as from East. As the matter &of fact, the actualization of key maxims and aphorisms of different philosophies (both European and Asian) is apparent in the characters" appearance and speech. Particularly, it can be epitomized by the figure of Ivan Kal&ynovych, the teacher, in whose vital philosophy had been quite unexpectedly revealed the Four Noble Truths of Buddhism (the truth of suffering; the truth of the cause of suffering; the truth of the end of suffering; t&he truth of the path that leads to the end of su ffering). On the other hand, the figure of Terentiy Puzyr in Karpen ko-Karyi"s comedy is precedent as the collective image of a tyrant described by both West ern and Eastern & thinkers, considering not only his characteristic app earance (an Ayurvedic Kap"a-type), but also his reluctance to practic e what he preached.
