Статтю присвячено збереженні міфічних цінностей літератури як гаранту існування духовної парадигми присутності у творчості Віри Вовк. Інтерпретація цієї проблематики окреслюється завдяки акцентуванню основних мотивів, які поетеса використовувала в своїйтворчості. Акцентується увага на християнських паралелях, на грецьких та римських міфах і на широкому спектрі рідної української етнокультури Карпат. На загальному тлі здійсненого аналізу постає ширший висновок про існування духовної парадигми мислення Віри Вовк. Ідеалістичний світогляд поетеси, з’єднується з художніми світами, які можуть існувати поруч і взаємно доповнюватись.
