Дослідник аналізує його лірику в контексті європейського символізму на межі есхаталогічних і катастрофічних передчуттів епохи, простежує її рецепцію в українській критиці ХХ-ХХІ ст., з"ясовує аксіологічний аспект Олесевої поетики (волелюбні вияви, трансформація релігійних мотивів, типологію символів, авторецептивні рефлексії), інтермедіальна і трансцендентна символіка природи (музичні та малярські імпресії, поетичну мариністику, солярну й флористичну символіку, орнітоморфні образи).
