Філолог, історик української та російської літератур, академік Петербурзької АН (з 1914) та Всеукраїнської АН (з 1919), Володимир Перетц – непересічна постать в українському літературознавстві. Вихованець Петербурзького університету, учень Олексія Соболевського і Олександра Веселовського, прибувши 1903 року до Києва, уже був відомий загалові як фахівець із різних питань давньоруської літератури, автор фундаментальних досліджень і восени 1904 року зорганізував семінар російської філології, який перетворився у своєрідний науковий гурток, в роботі якого брали участь видатні у майбутньому науковці – Микола Зеров, Микола Гудзій, Михайло Драй-Хмара, Леонід Білецький, Іван Огієнко, Дмитро Чижевський, Олександр Дорошкевич, Варвара Адріанова-Перетц, Сергій Маслов, Павло Попов, Софія Щеглова, Олександр Назаревський та ін. У статті на основі архівного матеріалу з фондів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського показано як у непрості часи післяреволюційних буднів зароджувався свіжий струмінь українознавчої думки, зокрема досліджено роботу згаданої наукової школи, що вилилася в діяльність Комісії давнього письменства та «Семінарію російської словесності», якими керував акад. В. Перетц. Багато його учнів-послідовників, імена яких сьогодні звучать &легендарно, як і сам наставник, у 1930-ті роки були невиправдано піддані репресіям, а їх напрацювання – безпідставно заховані в архіви й шухляди, на тривалий час були вилучені з наукового обігу, а багато з них утрачені назавжди.
