Світу правда потрібна, Дробовичу - ні. У північній Македонії українські вчені розповіди про Голодомор та сучасні злочини Росії
Рік:
2023
Сторінок:
С. 7
Тип документу:
Стаття
Головний документ:
Україна молода. 28 червня (№ 26). - Київ, 2023
Анотація:
У Скоп’є українські історики розповіли про те, як кремль намагався знищити українців 90 років тому, і як робить це зараз. Несподівано проти донесення правди про геноцид виступив голова Українського інституту національної пам’яті. Північна Македонія найближчим часом може доєднатися до країн, які визнають Голодомор 1932-1933 років геноцидом Українського народу. 8 і 9 червня у столиці країни Скоп’є відбулися просвітницькі заходи, спрямовані на підвищення обізнаності про злочини кремля – як 90-річної давнини, так і ті, які скоюють проти українців зараз. Так, у четвер, 8 червня, українські науковці провели відкриту лекцію на філософському факультеті провідного македонського Університету Святих Кирила та Мефодія у Скоп’є. Лекторами були відомі вчені – дослідники Голодомору-геноциду – голова Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, завідувач кафедри світового українства, доктор історичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Володимир Сергійчук і голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців, доктор історичних наук Олеся Стасюк. Відкрив захід декан філософського факультету Університету у Скоп’є професор Ратко Дуєв. Він наголосив на важливості теми та необхідності її всебічног&о обговорення та висвітлення. Український дослідник Голодомору- геноциду Володимир Сергійчук у своєму виступі навів докази того, що комуністичний режиму у 1932-1933 роках вчинив геноцид та знищив 10,5 мільйонів українців. Про це свідчать численні& факти масових депортацій українців, засудження та розстріли, а також створення штучного голоду, заселення спустошених українських територій неукраїнцями. Історик також навів дані про знищення в Україні внаслідок Голодомору-геноциду понад 4 млн діт&ей. Ці цифри, з-поміж іншого, підтверджують шкільні журнали, які збереглися з тих років, де зафіксоване різке зменшення кількості учнів – подекуди вдвічі-втричі.