Нещодавно глава уряду Денис Шмигаль заявляв, що за потреби українці зможуть безплатно проходити курси вивчення англійської мови. Круто. Але яка причина такого атракціону небаченої щедрості та за чий кошт цей лінгвістичний банкет? Історія почала розвиватись, коли в червні президент Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт «Про застосування англійської мови», який регулює її вживання як міжнародної мови в Україні. І він одразу ж викликав протести й обурення суспільства. Миттєво увагу привернула потенційна відмова від українського дубляжу в кінотеатрах. Громадськості вдалося відстояти українські титри. Серед дивних норм законопроєкту — визначення переліку осіб, які зобов’язані володіти англійською мовою. Так, ніби потребою часу та іншимизаконами це не визначено. Щойно ми почали прозрівати від однієї московськомовної залежності, як одразу чоло до крові починаємо бити перед іншою? Чи звертались розробники закону до науковців, скажімо, української Академії наук? Питання риторичне. Бо хто з нас може пригадати, коли законодавці, за останні три-чотири роки, хоч один раз звертались до фахівців? Головне для зеініціаторів — лавину турнути з гори, а про те, що вона може покотитися в прірву й потягнути все за собою, нинішні при владі ніколи н&е думали. Так, іноземні мови, й не лише англійську, потрібно знати. З цим ніколи ніхто не сперечається, але в цій історії не все так однозначно. Отже, слідкуймо за руками, бо в обгортці англійської мови може бути нова антиукраїнська вибухівка. Чомусь& же визначено парламентом цей законопроєкт як «невідкладний»? А загалом вітчизняні мовознавці занепокоєні: цей законопроєкт звужує функціональний простір державної мови. Свої думки та застороги висловив доктор філологічних наук, професор, директор Ін&ституту української мови Національної академії наук України (НАНУ) Павло Гриценко.
