Низка політичних, економічних, соціальних криз, що неодмінно супроводжували Україну всю її 30 літню історію, двояко впливали на населення держави. З одного боку, вони породжували незадоволення громадян поточним станом справ і формували потужний запит насправедливість, єдині правила гри для всіх, чесну і прозору політику. У цих умовах пасіонарні прошарки населення за підтримки зацікавлених еліт намагалися досягти бажаного шляхом напівсилової зміни влади, так як це було у 2004 та 2014 рр. З іншого боку,в умовах слабкості громадянського суспільства і пасивності основної маси населення елітним групам завжди вдавалося відновлювати status quo. Відсутність обіцяних змін, суперечливі і суттєво нижчі очікуваних соціально-економічні результати, отримані на тлі глибокого розчарування у владі, не лише посилювали нігілістичне сприйняття вітчизняного сьогодення і породжували розчарування у політиці як необхідному елементі суспільного життя, але й створювали живильний ґрунт для поширення популізму, безвідповідальної політичної риторики щодо швидкого покращення життя українців. В Україні популізм, крім традиційного для нього декларування нереальних обіцянок, характеризується також "антиістеблішментською" риторикою – використання у негативному контексті категор&ій "влада", "еліта", "олігархи", чим підміняється змагання різних проєктів розвитку суспільства.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
Вибачте, зараз проходить оновлення бази системи, тому пошук тимчасово недоступний.
Спробуйте будь ласка через 20 хвилин