Василь Мисик - неймовірний шлях до Гафіза і Хайама. (З книги Максима Стріхи "Український переклад і перекладачі: між літературою і націєтворенням". До 115-ї річниці від народження Василя Мисика)
Василь Мисик – видатний поет і талановитий перекладач зі східних та західних мов. Дебютував як перекладач іще наприкінці 1920-х. Його перекладацька манера формувалася під впливом Зерова, з яким поет листувався ще студентом. У свої
25 видав дивовижно зрілу книжку перекладів із Роберта Бернса (1932), де шотландський класик перебував у своїй стихії – без елементів спрощення та полегшення, що властиві для популярних російських перекладів Самуїла Маршака. У другому виданні вибраних поезій Пушкіна за редакцією П. Филиповича (1930) Мисику належать переклади віршів "Жив на світі лицар бідний", "Біси" та "Зимовий вечір". Зазначимо, що після цього Василь Мисик практично не перекладав "із літератур братніх народів" (крім персько-таджицької класики). Він уперто відкидав можливість вислужитися (а то й просто заробити), перекладаючи з білоруської чи російської чергові вірші про мир, Леніна, про
щасливе життя радянських людей.
