Необхідною передумовою пізнання процесу розвитку будь-якої науки, у тому числі й географічної, є історичні розвідки, спрямовані на з"ясування філогенезу визначальних думок, концептуальних положень, проблемних питань і продуктивних пошукових ідей. У процесно-геочасовому вимірі вони актуалізують змістовну наукову спадкоємність і дають можливість висвітлювати у порівняльно-аналітичному ключі й порівняльно-гуманістичному аспекті історичну пам"ять і результативний розвиток науки. Теоретико- методологічні напрацювання наших великих попередників неодмінно спирались на результати найрізноманітніших порівнянь. Вони залишили нам у спадок не тільки наукові підсумки та рішення, але також і невирішені питання. Частина з них стосується ролі порівняльного методу (підходу) в сучасних наукових дослідженнях. Для їх наближеного або цілковитого вирішення потрібне простеження зв"язку часів у науці. Цільовий дослідницький розгляд таких зв"язків пожвавлює, розвиває і стверджує науку в її поступі. Він актуалізує наукові спадки, включно з порівняльними, осучаснює та випрозорює їх місце й роль у подальших перспективах науки. Тут актуальним є зіставний і поетапний розгляд науково-пізнавальних порівнянь у географії.
The paper deals with modern theoretical-methodological& and applied interpretation of the place, role and content of comparative approach in physical geography. It is grounded definition of six stages of comparative approach (method) formation - from its origin in Pre-antique times to its development in &Antique and Medieval stages of history of science and classical, non-classical and post-non-classical stages of history of geographical science. Comparison is an effective research method-approach of physical-geographical learning of processes and ph&enomena at all stages of their research - from field observations, analysis and diagnosis of objects state to synthesis, generalization and substantiation of their main regularities.
