Присвячена дослідженню творчості Н. Романович-Ткаченко, представниці покоління жінок-письменниць радянської України 1920-х рр. з погляду гендерного дискурсу. Жіноча література радянської України 1920-1930-х рр. натепер є малодослідженим і неактуалізованим феноменом тогочасного українського літературного процесу. Спостерігаємо той факт, що більшість текстів жінок-письменниць залишалися непоміченими літературною критикою, а проблеми, які були в них порушені, виявилися "нецікавими" для тодішньої, назагал чоловічої, літературної критики. Натомість фіксуємо появу нового покоління жінок-письменниць в українській літературі, сформованих не лише національною традицією, але й першою хвилею європейського фемінізму. На відміну від своїх попередниць, вони радикалізували жіноче питання та висували інші естетичні вимоги до художніх текстів. Водночас, саме жінки-письменниці продовжили традиції модерної української літератури, зокрема яскравого індивідуального письма. Більшість із них вперше відкрито розповіли читачеві про свої біографії у вигляді спогадів, щоденників, мемуарів. Особливість цих біографій у тому, що вони виявляють разюче незбігання очікувань жінок від гендерної політики більшовиків і революційної та постреволюційної дійсності. Порівняння художніх& текстів та автобіографічних спогадів Н. Романович-Ткаченко засвідчують існування двох біографій письменниці. Одна з них уявна, утопічна, сконструйована авторкою на основі власного життєвого проєкту, а друга - реальна, та, яку письменниця прожила. У &творчості письменниці ці дві біографії представлені різними жанровими формами. Уявна біографія описана в досвіді головних героїнь художніх текстів, натомість реальна біографія представлена мемуарною жанром, зокрема авторськими щоденниками та спогадам&и. Відмінність цих двох життєвих сценаріїв відбилася на авторському письмі та сформувала феміністичний світогляд Н. Романович-Ткаченко й багатьох інших тогочасних жінок-письменниць.
The article is devoted to researching the work of N. Romanovych-Tka&chenko, a representative of the generation of female writers of Soviet Ukraine in the 1920s, from the perspective of gender discourse. Women"s literature of Soviet Ukraine in the 1920s-1930 s is an understudied and not updated phenomenon of the Ukrai&nian literary process of that time. Most of the texts of women writers were unnoticed by literary critics, and the problems that were raised in their texts turned out to be "uninteresting" for the then, generally male, literary critics. Instead, we n&ote the emergence of a new generation of women writers in Ukrainian literature, formed not only by the national tradition, but also by the first wave of European feminism. They radicalize the women"s issue and put forward other, unlike their predeces&sors, aesthetic demands on artistic texts. At the same time, it was women writers who continued the traditions of modern Ukrainian literature, in particular bright individual writing. Most of them told the reader about their biographies for the first& time in the form of memories, diaries, memoirs. The peculiarity of these biographies is that they reveal a striking discrepancy between the expectations of women from the gender policy of the Bolsheviks and the revolutionary, post- revolutionary rea&lity. We can see two biographies of the writer by comparing the artistic texts and autobiographical memories of N. Romanovych- Tkachenko. One of them is imaginary, constructed by the author on the basis of her own life project, and the second is real&, as the writer lived. These two biographies in different genre forms are presented in the writer"s work. Imaginary biography is described in the experience of the characters of fictional texts, while real biography is represented by the memoir genre&, in particular, the diaries and memoirs of the author. The difference between these two life scenarios shaped the feminist outlook of N. Romanovich-Tkachenko and many other modern women writers.
