This paper presents the linguopoetic analysis of the Latin panegyric "Iter Laureatum" by Hryhorii Vyshnovskyi, dedicated to Josaf Krokovskyi, the former rector of Kyiv-Mohyla Academy. The panegyric is analyzed within the historical and cultural context of that time. The purpose of this study is to give the idea of the structure, poetic means and individual author"s performance of the genre in Latin language. The relationship between Ukrainian baroque poetry and antiquity is defined in precedent texts. Precedent texts actualize well-known cultural phenomena, thereby creating the effect of recognition. It is proved that the transfer of the narrative to the mythological plane creates the effect of historicity and legendary nature of the event or personality, which benefits panegyric pathos. The article focuses on lexical poetic means (analysis of poetic interpretation of mythological names) and stylistic means (the amplification, anaphor, use of metaphors and comparisons). The mythological names are classified according to the main thematic groups: geographic names, representing the ancient and medieval realities (Regna Mauri, Regna Lydiae, regna Arabum, Canopus, Thracia, Rhodopa, Troja), personal names of mythological characters (Apollo, Melpomene,& Polyhymnia, Thalia, Siren, Echo, Hercules), words of musical art (chorda, carmen, lyra, chorus, nablium), martial arts (Mars, Scipio, trophaeum). The following metaphors were defined for description of patron"s dignity: "majorum decus"; "pater Rossi&adum"; "patronus pupillae sortis"; "victor cordis"; "princeps pectoris". We direct attention to the realization of author"s narrative strategy of the will-expression, which is to exalt the patron"s generosity and express the affection and loyalty tow&ards him. It is discussed the poet"s intention to cross the time barriers and transfer the mythological realities to the Ukrainian ground (Borysthenes, Siren Kioviensis).
Здійснено лінгвопоетичний аналіз латинського панегірика Григорія Вишньовського& "Iter Laureatum", який присвячено Йосафу Кроковському, колишньому ректорові Києво-Могилянської академії. Текст панегірика проаналізовано в контексті політичних і культурних реалій того часу. Метою дослідження є представити структуру, поетичні засоби& й авторську індивідуальність у жанрі латинськомовного панегірика. Встановлено зв"язок між українською поезією доби бароко й античністю на прикладі прецедентних текстів. Ці тексти актуалізують загальновідомі культурні феномени, за рахунок чого створю&ється ефект впізнаваності. Доведено, що перенесення наративу в міфологічну площину створює ефект історичності та легендарності події або певної персоналії, що відбувається на користь панегіричному пафосу. Зосереджено увагу на лексичних поетичних прий&омах (аналіз поетичної інтерпретації міфологічних імен) і стилістичних засобах (ампліфікації, анафорі, використання метафори та порівнянь). Виділено основні тематичні групи на позначення міфологічних імен: географічні назви, що представляють античні &та середньовічні реалії (Мавританське царство, Арабське царство, Лідійське царство, Каноп, Фракія, Родопа, Троя), власні назви міфологічних героїв (Аполлон, Мельпомена, Полігімнія, Талія, Сирена, Ехо, Геракл), лексеми на позначення музичного мистецтв&а (танок, пісня, ліра, хор, фінікійська арфа), військове мистецтво (Марс, Сципіон, трофей). Було визначено такі метафори для опису чеснот мецената: "окраса предків", "батько русів", "покровитель сирітської долі"; "завойовник сердець"; "володар душі".& Розглянуто реалізації авторської оповідної стратегії волевиявлення, яка полягає в оспівуванні щедрот мецената та висловленні йому своєї прихильності і вірності. Проаналізовано поетичний прийом перенесення міфологічних реалій на українську площину (Д&ніпро, київська сирена).
